покій

I п`окій

-ко́ю, ч., заст.

1) Відсутність руху і шуму; тиша. || Тихе, мирне життя, згода. || Мир, примирення.

2) Душевна рівновага; відсутність хвилювання, турбот, тривог, сумнівів і т. ін. Не знати покою.

••

На по́кої бу́ти (сиді́ти і т. ін.) — не працювати, відпочивати (бути у відставці, на пенсії і т. ін.).

Ві́чний по́кій — а) заспокоєння після смерті; б) уживається при згадці про покійного.

II пок`ій

-ко́ю, ч.

1) Те саме, що кімната.

••

Прийма́льний покі́й — приміщення у лікарні, де хворі одержують першу допомогу, де їх розподіляють по палатах.

2) перев. мн. Пишне, багате приміщення.